Вы всё равно не знаете, что с этими жизнями делать. И куда бы вы ни глядели, вы все равно глядите в огонь, в котором сгорает ваша жизнь. Милосердие в том, что вместо крематориев у вас телевизоры и супермаркеты. А истина в том, что функция у них одна. (Пелевин, “Generation ‘П’”)¹

Довгий вступ, як на сайтах з рецептами перед рецептом, де історія про те, як в дитинстві автора хтось робив цей суп і…²

Недавно мені до рук потрапило видання книги “Моральні листи до Луцілія — Вікіпедія” Сенеки, майже ідентичне тому, яке я читав багато разів в останніх класах школи і перших курсах університету. Книжку надзвичайно любив ще тоді, і вона для мене, разом з “Келією Чайної Троянди” Костянтина Москальця, найважливіша книжка того періоду, або - не побоюсь цих слів - найважливіша книжка, крапка.

Та перша книжка (розписана, потерта та помʼята, як має бути книга, яку читають) була забута в кріслі літака МАУ, і я забув про її існування. До сьогоднішнього дня, коли в моїх руках не опинилась її сестра, в тій самій обкладинці, з тим самим перекладом, тільки (незрозуміло, як) трошки товстіша за попереднью.

Прочитав перші 15 листів ледь не на одному подиху, згадуючи як окремі думки так і конкретні речення/формулювання, підкреслюючи ті самі цитати в тих самих місцях, насолоджуючись кожною секундою.

У мене традиція - всі книжки, які я читаю, я датую на 13 сторінці, і читаючи - дуже багато розписую, підкреслюю, … (Якщо в книзі нічого підкреслювати - книжка не варта того, щоб її взагалі читати). Потім кожного разу, коли я цю книжку перечитую, я роблю все те саме - підписую і датую тринадцяту сторінку і т.д., але вже іншим кольором. Так чітко видно, які речі мені здавались важливими колись, які я не помітив, які не розумів, які перестав розуміти, і т.п., так би мовити історія мого сприйняття книжки.

(Один з найгірших спогадів в житті повʼязаний з тим-таки примірником Сенеки, ту книжку я читав до депресії, попідкреслював, і перечитуючи в пошуках комфорту на самому дні раптом зрозумів, що половина моїх поміток - на занадто довгих реченнях для мене зараз, і в мене недостатньо робочої памʼяті, щоб їх зрозуміти, хоча ще два роки тому розумів…)³

Так от, у цієї книжки я чітко пригадував, що мені там подобалось, з цим я був не згодним, що вразило, і так далі.

І те, наскільки перебільшеним, елітарним та неактуальним я сприйняв лист VII.

Сенека; Лист VII⁴ про юрбу та видовища

Книжка вважається одним з двох найважливіших книжок філософської течії стоїцизму (друга - “Розмисли. Наодинці з собою” Марка Аврелія). Вона оформлена як листи старшого товариша молодшому, і там ненавʼязливо описуються думки Сенеки про те, як правильно жити.

Біографію Сенеки та його філософією гармонізувати складно, і він сам це розумів. Є коли “If you are so smart why aren’t you rich”, а є коли пишеш моральні листи але сам прийшов до влади при імператорі Калігула, був особистим вчителем Нерона (і досяг вершини багатства і влади саме при ньому)⁵. Але я все життя вірив, що можна чомусь навчитись і у поганого оратора, Сенека ж пише дуже непогано. Те, що Сенека не прожив життя так, як проповідував, і те, що його track record як вчителя не блискучий (Нерон…), не заважає мені вважати його думки цікавими і цінними. Я впевнений, що Сенека погодився б з цим. Він багато писав про те, що все гарно написане - класне, хто б не був автором.⁶

Так от (виділення мої, цитати тут і далі наводитиму за чудовим перекладом Андрія Содомора):

Сенека вітає свого Луцілія!
Питаєш, чого слід уникати передусім? Юрби. Тобі ще небезпечно стикатися з нею. Я принаймні не приховую своєї слабості: ніколи не можу повернутися додому, зберігши неторкнутими ті звичаї, які виніс. Дещо з того, що я довів до ладу, розладнується; дещо, чого позбувся, повертається.
[…]
Спілкування з багатьма, - шкідливе. Завжди-бо трапляється хтось такий, хто або напучує нас на якийсь порок, або таки передасть його нам, або непомітно забруднить ним. Отже, що густіша юрба, в яку поринаємо, то більша для нас небезпека. Але ніщо не є таким згубним для добрих звичаїв, як учащати на якісь видовища. Саме тоді разом із приємністю легко прокрадаються в душу й пороки. Розумієш, що маю на увазі? Повертаюся звідти пожадливіший, марнославніший, вибагливіший, навіть жорстокіший і нелюдяніший - побував серед люду.
[…]
«Але ж не один із них йшов на грабунок, убив людину».- Ну й що з того? Він убив, він і розплачується тепер. А ти, що ти вчинив, нещасний, щоб дивитись на це?.. «Вбивай, шмагай, пали! Чому так боязко набігає на меч? Чому так нерішуче вбиває? Чому так мляво йде на смерть? Батогом женіть на вістря, хай голими грудьми навзаєм приймають удари!» Перерва у видовищах? - «Хай і в перерві гинуть люди, щоб не було й хвилини, нічим не заповненої!»
Невже не розумієте, що погані приклади обертаються проти тих, хто їх подає? Дякуйте безсмертним богам, що жорстокості вчите того, хто надто тупий до науки. Так. Од юрби якомога далі повинен перебувати той, чия душа ще надто ніжна й ще не досить цупко тримається добра: легко переходить на сторону більшості. […]
Хоч як гартуємо свою вдачу, а перед такою навалою пороків ледве чи хтось міг би встояти. Чимало зла тягне за собою один лише приклад чи то марнотратства, чи скупості; спілкування з розбещеним поволі й нас розслаблює і розніжує; багатий сусід роздуває жадобу; пороком, наче ржею, пройметься від лихого товариша навіть світла, щира душа. То що, гадаєш, зостанеться від нашої доброзвичайності, коли на неї рушить увесь люд? Неодмінно або наслідуватимеш його, або - зненавидиш. Слід уникати як одного, так і другого: не вподібнюйся до лихих через те, що їх багато, але й з багатьма не ворогуй через те, що вони неподібні до тебе. Заглиблюйся, наскільки можливо, в себе самого.
Приятелюй лише з тими, які можуть зробити тебе кращим. Вигода тут обопільна: люди, навчаючи, вчаться.[…]

Сенека писав про шкідливість юрби та видовищ. Видовища в тому контексті - битви гладіаторів. (Юрба - просто юрба, буквально і в переносному сенсі, as far as I can tell.)

Релевантність впливу битв гладіаторів на мораль та психіку громадян в Києві XXI століття мені вважалась нульовою; заборона говорити з юрбою/людьми, щоб не дай Боже не навчитися від дних дна, вважалась невиправдано елітарною (хоча якби мої співвідчизники ходили дивитися на страти від нудьги - who knows; у будь-якому випадку Листи писались, коли Сенека майже тотально розчарувався в своїх громадянах та, гм, владі).

Читаючи на рівні очевидних метафор того і іншого - ну ок, так, можу зрозуміти меседж, але він не вау і це не мій улюблений лист.

Таке буває часто, якщо читати відносно древні книжки, часи міняються, люди міняються, мораль міняється, те, що вважалось ненормальним в 1965 році зараз очевидне, - чого хотіти від книжки 65 (шістдесят пʼятого) року. Взагалі тема що гладіатори не ОК, бо викликають як мінімум жорстокість, в часи написання книги мабуть була якщо не революційною, то точно не мейнстримною. Очевидні класні кусочки (“Приятелюй лише з тими, які можуть зробити тебе кращим.”) є, вони є завжди, а так - дочитуємо, перегортаємо сторінку, і йдемо далі.

Юрба та видовища у 65 та 2023

Читаючи цей Лист зараз, пригадуючи, як ледь не зверхньо я його пропускав раніше, раптово, я зрозумів релевантність цих рядків і прикладів (як мінімум для мене).

(Джерело: (172) Reddit - Dive into anything)

Повертаюся звідти пожадливіший, марнославніший, вибагливіший, навіть жорстокіший і нелюдяніший - побував серед люду в коментарях посту в Телеграмі про те, як таксист в Одесі відмовився виключити російську музику.

А, аааа, тааак, зрозуміло, це має сенс, ось про що йшла мова!

“бо ж не слів треба триматись, а думки” / “ведь сохранять верность надо не словам, а мыслям”

(Лист IX)

Дякую, Сенеко, дякую, бо далі буде моя інтерпретація того, що б ти мав на увазі зараз, і я їй буду вірний не менше буквального тлумачення (раптом мене запросять на битву гладіатора з левом, хто зна), і обидва припишу тобі.

Далі спробую зібрати думки на багато тем, які всі дотичні до тих самих проблем; не виключено, що як Сенека, так і інші авторитети-чи-не-дуже, яких згадуватиму, вважатимуть це сміттям, а мене - ідіотом, і цей пост зіпсує вам життя і спалить будинок.

Як часто буває в цьому блозі, цей пост має допомогти як мінімум мені⁷, все інше - бонус.

Caveat emptor, і за одно - lasciate ogni speranza voi, che entrate.

Список розваг, яких не любив Будда

(Або: list of things that make life worth living but we can’t let people enjoy things, can we)

Три поста про різні речі, обожнюю всі три, рекомендую прочитати повністю разом з Сенекою:

• Superstimuli and the Collapse of Western Civilization — LessWrong
• The Courage to Live Consciously – Steve Pavlina (archived⁸)
• Sabbath hard and go home | Compass Rose (archived⁹ )

Якщо ми забули, які бувають розваг, і хочемо ширший список, ніж гладіатори та вистави між ними, fear not. Ось список ігор, в які не грав Будда, вважаючи їх “cause for negligence”: List of games that Buddha would not play - Wikipedia. Сутра звідки це¹⁰ має ще список розваг:

“Or he might say: ‘Whereas some honourable recluses and brahmins, while living on food offered by the faithful, attend unsuitable shows, such as:

• shows featuring dancing, singing, or instrumental music;
• theatrical performances;
• narrations of legends;
• music played by hand-clapping, cymbals, and drums;
• picture houses;
• acrobatic performances;
• combats of elephants, horses, buffaloes, bulls, goats, rams, cocks and quails;
• stick-fights, boxing and wrestling, sham-fights, roll-calls, battle-arrays, and regimental reviews—

the recluse Gotama abstains from attending such unsuitable shows.’

Якщо і цього недостатньо, то ось моя власна спроба:

• Читання стрічки Твіттеру/Фейсбуку/ВК/Tiktok/.., з розфокусованими очима, хоча вони давно не радують (альтернативно: і всі однаково нереально цікаві і треба листати далі)
• Сперечання з людьми в коментарях - АБО - написання абсолютно пустих власних коментарів, де очевидно, що з вами всі погодяться. Це принесе вашому коментарю лайки чи зірочки чи щось не менш важливе.
• Коли щось відбулось, або може відбутися, doomscroll-ити очікуючи оновлень, половина з яких - завідомо фейки, знаючи, що що б там не відбулось, на ваше безпосереднє життя воно цієї ночі повпливає менше, ніж невиспаність завтра вранці. Знаючи, що ви взагалі нічого не втратите, прочитавши цю новину у скороченому вигляді потім (якщо це “щось” відбудеться і новина взагалі буде).¹¹
• Тупі але addicting ігри в мобільному телефоні.
• Тікток. Ще раз.
• Читання Вікіпедії годинами підряд про умовний розпад Н-ської імперії чи щось подібне. Знову ж таки, замість сну, який потрібен більше.

І тут питання наступне.

What do you want to want?

Життя коротке. Люди складні. Сенс мистецтва в тому, щоб давати комфорт тим, хто страждає, і викликати хвилювання чи хоча б сумніви в тих, у кого все добре.

А сенс цього посту - зробити так, щоб ті, хто думає, що в них все добре, помітили вогонь навколо, в якому згорає їх життя, болото, в якому вони повільно тонуть, і мох, який росте на них, і який з кожною хвилиною стає м’якішим і теплішим і затишнішим.

Життя коротке. Люди складні. Настільки складні, що конструкція “що ти хочеш хотіти” інтуїтивно зрозуміла, при відсутності складніших модальних дієслів які могли б передати всі відтінки “Я не хочу робити Х але все рівно роблю”.

• “я не хочу продовжувати пити, ненавиджу кожну пляшку, яку купляю, бачу як це вбиває мою сім’ю, здоров’я та роботу, тим не менше сьогодні знову піду куплю чергову пляшку”.
• “мені сумно, що я провів останні п’ять годин дивлячись нецікаву мені муть, це неприємні думки, я не думатиму їх, я продовжу дивитися нецікаву мені муть”

Який же цікавий парадокс, що ми можемо свідомо робити те, що ми свідомо не хочемо робити.

Весь цей час, глибоко всередині, чи не сильно, є відчуття вічності, світла, розуміння, що всередині нас є частинка бога, що ми - людина, що ми можемо все. Є відчуття, що ми зраджуємо те вічне, що в нас. Що ми не були створені для бездумного поїдання lowest common denominator content.

Що нам соромно..?

Що навколо нас матриця, що світ навколо створений для того, щоб не дати нам побачити це вічне в собі, чи хоча б не тримати його у свідомості занадто довго. Що є способи звільнитися від без

Люди - єдина тварина, для якої її власне існування є проблемою.

Медитація солушн і спасіння, відсутність Ігор і людей спасіння

• Inviting Mara to Tea (archived¹²)

• DEMONS (archived¹³)

• Become Superhuman: Maximize Your Potential and Fulfill Your Destiny | The Art of Manliness

• Social media, коменти в ТГ це як театр, culture of being offended

• Потеря времени, илы воли, не приносит пользы

• no SM во время отпуск привела к чувствам счастья, глубины, способность/желанию творить, убирать

• lowest common denom content

• задавати собі питання як глибоко читати теекст, викидати непотрібний щоб відчути нудьгу

• задавати собі питання на які треба відповідь перед чтанням матеріалу

• • ADHD meme stimuli media

• Время проходит, жизнь коротка, чашка чая

• Factfulness, infornography,

• Let people enjoy things

“When God says no, He is saying, ‘Don’t hurt yourself. ( Emerson Eggerichs)