In the middle of the desert you can say anything you want
Had a long and wonderful vacation, and as it usually happens – I regret not keeping better records of what happened. In general, I feel like I’m losing some touch with my ability to write and to do at least semi-artistic things – and I believe this to be a great loss (for me, not for humanity).
Now playing: Музыка для никого - Агата Кристи (минус на пианино). Currently in the plane and without a connection, so untypically there will be no links.
During this trip home we organized another “we have a projector, make a ~20min presentation about whatever interests you” thing, and it went even better than the first – it’s not hard to get people to talk about stuff they are interested in. And it’s a wonderful way to get exposed to a lot of awesome stuff you didn’t know existed – topics ranged from vaccinations to roleplaying to how to play a flute.
Then I took part in my first D&D game, and it was interesting. Not going to get into it heavily, but it’s fascinating how everything is organized to be playable, and I think I see the appeal of it all. Also it looks 10/10 like something I would love – I’m not really sure why I don’t.
The month leading to it were probably one of the least pleasant of the last couple of years – thesis, very unpleasant uni stuff, a couple of all-nighters I could not properly recover from. My coscience was about as fragmented and stressed-out and burned-out as it gets, I think. So after 3 days at home the best thing happened:
Then I went to a 2 week camping thing in the Karpathians.
Now playing: Летов - все идет по плану
И взагалі мій куточок в Інтернет, маю право на що завгодно – продовження буде українською.
Так от, похід по Карпатах – це було настільки тотальне очищення дуже фрагментованої свідомості. Він був значно ващим ніж заплановано, і днів шість (а заплановано було три дні) треба було просто йти вперед. Навіть по-людськи не було часу годинку відпочити і понасолоджуватися на привалі. Плюс було трошки складно з маршрутом, один траверс який був набагато гірше маркованим у середині ніж його початок збив з дороги десь на день. І рюкзаки були значно важчі ніж було б правильно. І вилилось це все в просто 6 днів нервів але особливо тупо фізичного навантаження. І насправді це те, що, думаю, було особисто мені потрібно.
Now playing: Давайте делать паузы в словах
А, ще були гори, багато гір. Дивишся назад - бачиш прекрасний вид. Проходить 40 хв, знову дивишся - він став ще прекраснішим. І ти бачиш гори-гори-гори яких не бачив раніше. І розумієш, що це саме ти своїми ногами піднявся на цю висоту.
Але чи не основне те, що дав цей похід - це Н днів майже без телефону і без Інтернет у будь-якому вигляді. І найбільшу очистку дало саме це. (Окрема галочка – місця без телефонного звʼязку. Коли ти десь на горі, не бачив ніяких зустрічних туристів дня два, розумієш, що до найближчого місця де зможеш подзвонити йти годин 6.) І відчуваєш тоальну свободу, словами не передати яку. Свобода-пустота-ямогувсе, розумієш що для щастя тобі - конкретно тобі - треба небагато. Що проблеми - це шукати дрова, щоб не змерзнути. Прості древні проблеми. Розумієш, скільки умовностей і абстракцій ти собі постворював в т.н. “реальному” житті, і наскільки те, що відбувається тут з тобою на декілька порядків реальніше.
Відчуваю, що гублю ці увідомленя – навіть зараз, пару тижнів після кінця походу. І це теж у мене було - це все про свободу і т.п. не просвітлення після якого все інакше (я не впевнений, що взагалі вірю у такі просвітлення). Такі усвідомлення треба поновлювати, і речі/події які дають такого плану речі теж потрібно повторювати. Пригадую, що було у собору в Кьольні, що було коло Синевиру, що було під час минулих поїздок автостопом. Записувати це може трошки нагадати, але не дасть той самий afterglow котрий на шкірі і глибший за свідомість.
Now playing: Команда нашего двора - Визбор
Не останнім фактором, мені здається, там була тема чисто фізичних зусиль. Коли ти робиш 140% від того, на що (думаєш) здатен. Доходиш на вершину гори. Бачиш просто вау вид навколо, навіть не робиш спробу сфоткати - все рівно нічого не передати, і чимось це вже порожні для тебе категорії. Максимально стараєшся відчути, про-жити це. В тілі всі ті характерні ендорфіни від фізичної роботи, яка так очищає душу.
А на дворі 12 ранку, і ти розумієш, що тобі ще 2 таких подвига сьогодні. Звʼязку немає і не буде, телефон вимкнений, десь у тебе тренується якась нейромережа, але це так далеко і чимось не-реально. Згадуєш людей з твого реального життя, обличча ніби як зі сну.
І ще важливим було чітке розуміння того, що тобі навіть в чисто фізичному плані не так багато потрібно - в плані їжі, 39 душів в день, чистої голови. І хоча все рівно буду її мити, розуміння що 6 днів підряд можна цього не робити і все буде ОК теж робило все світлішим і простішим, чи що. Типу постворювали собі абстрактні системи і умовності, живемо в цьому гіперреальному світі, вирішуємо проблеми в рамках цієї системи - а так не завжди було і можна інакше. (Не в плані, що це погано, але швидше, що цікаво це бачити – бо контакт з простим і реальним втрачаєш тим більше, чим більше часу не маєш контакту з простим і реальним).
Now playing: Ostatnia prośba wędrownego grajka (та сама “Переведіть мене через майдан” польською).
Коли дійшли до цивілізації ми були раді бачити цивілізацію, все ж.
І друга частина відпочинку була ідеальною – лежали в кроватці, гарно їли у місцевій колибі, ходили до озера, потім поверталися, ad infinitum. Але телефона все одно не сильно включали. (Пригадую наскільки фізично дивно було друкувати щось на телефонній клавіатурі). В перший вечір зʼїли 10 блюд з колиби на двох.
Баноші, деруни з былими грибами, млинці з ягодами, ось це все.
I весь другий тиждень був тотальний-тотальний відпочинок, і фізичний і когнітивний. І цей формат дуже спрацював - і я його використовуватиму у майбутньому. Можливо, зі значно простішим походом, де на тебе не давить необхідність щось робити щосекунди, а просто релакс без телефона, з гамаками, вогнищем, і т.п.
У будь-якому випадку, Київ був гарним і я був дуже радим його бачити.
Повернувся додому, все було нормально. Галочка 1 - фраза “З дороги завжли треба помити руки і вмитися, щоб змити з себе пил і погляди людей”, і фраза друга-єврея одного street performer про те, що “людей нужно удивлять”.
Позже, вероятно, последует похожий постикак о планах на следующий год.
Over and out. (Y)
signals - How to stop the loop bash script in terminal? - Unix & Linux Stack Exchange
press Ctrl-Z to suspend the script
kill %%
The %% tells the bash built-in kill that you want to send a signal (SIGTERM by default) to the most recently suspended background job in the current shell, not to a process-id.
The goal of variable scopes is to allow for modularization of subsets of parameters, such as those belonging to layers (e.g. when architecture of a layer is repeated, the same names can be used within each layer scope).
d.drop_duplicates(subset=['text'])
For this, markdown uses two tildes ({%raw%}like this{%endraw%}).
(Should I write headers for these posts in /r/savedyouaclick style?)
find find $LOCATION -name $REQUIRED_FILES -type f -mtime +1 -delete for files older than one dayfind $LOCATION -name $REQUIRED_FILES -type f -mmin +360 -delete for the same in minutesAlso relevant is mtime, ctime, and atime - modification time, change time, access time.
mtime changes when you write to the file. It is the age of the data in the file. Whenever mtime changes, so does ctime. But ctime changes a few extra times. For example, it will change if you change the owner or the permissions on the file.
TF_CPP_MIN_LOG_LEVEL=3 python3 tensors.py does the magic needed
Inserted the following in config.py:
config.bind('a', 'set-cmd-text -s :open -t'), to make a an alias for O
This is really really neat when running shell scripts that run other shell scripts etc.
ps fax gives a nice tree. Can be combined with other stuff, so ps faux also works.
TODO actually read through the man pages about this.
>>> exec(open("C:\\test.py").read()) for Python 3, and \
>>> execfile('C:\\test.py') for Python 2. Works with relative path.Or, from the same SO thread, one can do just import filename_without_extension, even if it doesn’t follow the structure with main() etc., in my experience.
This is probably one of the most SEO titles I’ve ever created, but I think it applies to all of them.
expand_dims)# 't' is a tensor of shape [2]
tf.shape(tf.expand_dims(t, 0)) # [1, 2]
tf.shape(tf.expand_dims(t, 1)) # [2, 1]
tf.shape(tf.expand_dims(t, -1)) # [2, 1]